Мельник Федір

Федір Мельник із дружиною-єврейкою Бетею та донькою Людмилою проживав у м. Бар на Вінниччині. У перші дні німецько-радянської війни був мобілізований до Червоної армії. Невдовзі потрапив у полон. У грудні 1941 р. йому вдалось утекти й дістатися додому. Дружина з донькою встигли евакуювалися на схід СРСР до цілковитої окупації краю гітлерівцями. Чоловік приєднався до підпільного руху. Щоб не викликати підозри в окупаційної влади, влаштувався на роботу в кооператив зі збору лікарських трав.

Майже відразу після окупації краю розпочалося переслідування єврейського населення. Згідно з наказом № 21 Барської районної управи 20 грудня 1941 р. утворено три гетто в м. Бар і одне в сусідньому с. Ялтушків, в’язнями яких стали місцеві євреї та їхні одноплемінники з Бессарабії і Буковини. У одному з гетто опинилася родина Бориса Кременя, давнього Федорового друга. Чоловік шукав можливості допомогти товаришеві. Але під час одного з масових розстрілів євреїв, які відбувались у два етапи (18–19 серпня і 14–15 жовтня 1942 р.) Борис разом із дружиною Розою та молодшим сином Мишком був знищений. Федір дізнався, що вціліла 13-річна донька Кременів Софія. Зумів підкупити охоронців, які дали їй змогу покинути гетто. Відтак кілька діб переховував дівчинку на горищі свого будинку, а потім переправив через р. Південний Буг у підконтрольну румунам «Трансністрію», де євреї жили у відносній безпеці. У м. Шаргород нею опікувалися далекі родичі.

Федір Мельник до приходу радянських військ не припиняв допомагати євреям, зокрема врятував родину Краснянських. У березні 1944 р. був повторно мобілізований. Загинув в останні дні війни у боях під м. Берлін.

/

У 2004 р. Яд Вашем визнав Федора Мельника Праведником народів світу.